при збігові двох однакових приголосних на межі кореня і суфікса: докорінний, неписьменний, щоденний, осінній, ранній; у наголошених прикметникових суфіксах -енн-(ий), -анн-(ий), -янн-(ий), що вказують на міру, більшу, ніж звичайна: здорове́нний, невблага́нний, страше́нний, незрівнянний, незліче́нний.
Подвоєні приголосні маємо при збігу однакових приголосних: в) кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н(ий), -ник: день —денний, ранок —ранній, причина —причинний, закон — законний, година —годинник, вікно —віконниця.
Суфікс -н(ій) вживається в небагатьох прикметниках, переважно відносних: літній, столітній, городній, давній, вчорашній, домашній, дорожній, дружній (погляд), зовнішній, колишній.
Отже, прикметники з НЕ пишуться разом у двох випадках: якщо не вживаються без НЕ та якщо прикметник з НЕ можна замінити синонімом без НЕ. Прикметники з НЕ пишуться окремо у трьох випадках: якщо є протиставлення чи пояснювальні слова та якщо цей прикметник з НЕ є частиною складеного іменного присудка.
Прикме́тник — самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка та відповідає на питання який?
У прикметниках найчастіше наголошений суфікс і пишуться дві літери -нн-, а в дієприкметниках часто цей суфікс ненаголошений і завжди пишеться одна буква н (ен): здійсненний (який може …
Залишити відповідь